Вчора подивилась новий російський блокбастер "Слуга государєв", і досі не можу повністю зазспокоїтись; на ранок переконала себе, що не вся російська нація брала участь у написанні сценарію, придумуванні образів героїв і написанні текстів. Не вся, точно не вся. Але та, яка писала…"повбивав би!"
Річ зовсім не в тім, що головні герої стрічки "у вогні не тонуть і в воді не горять" (кулі від них відскакують, трясина їх не засмокчує - патріотичне болото відмовилось тягти на дно російського офіцера Грішку, хоча шведів жерло тіки так, отаке перебірливе…). Два берсерки-герої коханці відважно рубають усіх, а самі отримують лише романтичні подряпини на щоці. Так і треба - дядьки в Голівуді оцінять творчість, і змахнуть сльозу, згадавши буйну молодість, а це - важливо, адже фільм готується до міжнародного показу (щоправда в іншому монтажі).
Але як можна було так абсолютно проігнорувати країну, В ЯКІЙ ПРОХОДЯТЬ ВОЄННІ ДІЇ????!!!!!
Гарне питання поставила одна французька дама з того ж фільму : "Росія? А де це?". Отож бо! Подивившись фільм, складається враження, що дії проходять десь на території сучасної Білорусі: півдня шляху - і ти в Польщі, ще пів-дня - в російському селі, яке щось зовнішньо дуже нагадує українські мазанки, а ще півдня і - О диво!- Ви в Полтаві. Так, на той час правобережна Україна входила до складу Московської держави (Гей, росіяни, а Ви взагалі знаєте, що договір про приєднання передбачав автономію?), але яскравих етнічних особливостей Полтавська область не втрачала ніколи, і зараз, сава Богу, їх береже. Просто, щоб Ви знали, місто Кременчуг було повністю україномовним до середини минулого сторіччя, коли радянська влада переселила туди російських зеків, яких просто треба було кудись діти після звільнення (Красненько дякуємо!). Таким чином "дєрєвня", в житі якої щасливо качався згадний Грішка, муркочучи: "зємля моя родная!", на такій відстанні від Полтави мало б розмовляти українською, хати були б розмальовані хоч якось, імена були б зовсім інші і т.д.. А так - Росія Росією. Неосвічена людина і не подумає, що це ж насправді зовсім інший край. Яка Україна? Де?
По-друге, лівобережна Україна була у владі Польщі але не була Польщею. Навіть на реактивному коні офіцер Грішка (який, до речі, братається з царем, а французької не знає; диво бо ще в XIX сторіччі все дворянство Росії розмовляло французькою краще ніж російською, виходить, що згаданий Грішка - не дворянин, а проста бидлота, але тоді - жодної субординації в імперському війську!) не доїхав би за день до Польщі, або може треба було б писати внизу "пройшов місяць…". Отже знову ж таки мала б лунати українська мова і відрізнятися побут. І знов ж ні - жодних рушників, розписів чи інших предметів, що засвідчували б, що дія проходить в Україні. Все одноманітне,є камін, явно європейський одяг; побут однозначно польський.
Тепер про Мазепу. Може й добре, що тему украйнського ґетьмана не було висвітлено у згаданому фільмі, оскільки росіяни точно не висвітили б внутрішній конфлікт даного образу, не згадали б і про те, що Росія не виконала підписаних нею Березневих статей, які гарантували Україні права широкої автономії (якщо росіяни і досі переконані, що голодомори 21-22, 32-33 і 46- 47 років, в нашій державі не були запланованими акціями геноциду, так, так "ето всьо засуха"), а про зраду Росією України, коли та уклала з Польщею Віленське перемир'я 26 жовтня 1656 року, російські школярики може і не вчать у школі (я не здивуюсь, якщо вони і пакт Молотова-Ріббентропа не вчать). Тож добре, що режисер, який "прагне наслідувати Вальтера Скота у точності відтворювання історичних подій" не натрапив у тих книжках, що він "місяцями вивчав перш ніж почати роботу над фільмом", на постать українського ґетьмана Івана Мазепи.
Хоча може у версії фільму, призначеної для східного глядача, даний персонаж є. Боже борони.
Зрозумійте мене правильно - я ніколи не виступала за гасло "Геть кацапів з України!" і не збирала грощі на зведення пам'ятника С. Бандері з шибенецею в руці, "а на шибениці москаль, щодня новий, щоб не псувався". Але після перегляду "Слуга государя", мені настільки прикро за свою країну, я настільки ображена за ігнорування моєї прекрасної, талановитої, співучої, героїчної нації, що ну у скільки обійдеться той нещасний монумент, ну якщо хоч по десятці скинутись…?
Ще хочу дещо запитати, це не претензія, так просто не зрозуміло - а чому на святкуванні російської перемоги пили шведи, тобто люди у шведській уніформі, які раніше були у складі "ворожих" військових частин?
А так фільм нічого, якщо Ви любите псевдо-історичний жанр, сходіть подивіться. Хоча б я порадила витратити безцінний час Вашого життя на щось більш гідне уваги.